Чи смакує гібридне жито дійним коровам?

З чого все починалося?

«УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ» була створена у 2006 році. Інвестори відразу визначилися із напрямом господарювання – виробництво високоякісного молока для забезпечення переробних підприємств. Адже на той час молока, як сировини, переробникам вкрай не вистачало. На піку мали вийти на показник 30 тис. дійного стада. Для цього на базі колишніх господарств запланували побудувати 4 модульних ферми на Чернігівщині (Борзнянський р-н), Житомирщині (Новоград-Волинський), Тернопільщині (Кременецький) та Київщині (Згурівський р-н). Як розповів пан Андрій, першу модульну ферму на 2 тис. голів збудували в 2007 році на Київщині, а у вересні того ж року там почали отримувати перші надої. За короткий час цю ферму було додатково розширено ще на 2 тис. фуражних корів. Другу чергу будівництва господарства нетельного та молочного напрямів на 6 тис. голів почали втілювати у Чернігівській області, але перша економічна криза 2008 року змусила інвесторів переглянути плани щодо майбутніх інвестицій. Тож на Чернігівщині повністю було реконструйовано лише одне господарство нетельного напряму, а будівництво модулів у Житомирській та Тернопільській областях відмінили.

Українські голштини

Нині господарство має дві модульні ферми: одна на 4 тис. голів молочного стада розташована на Київщині у Згурівському р-ні, а друга – на Чернігівщині у Борзнянському р-ні на 2600 голів нетельного стада, яке використовують для відтворення власного поголів’я та реалізації яловичини.

У господарстві практикують безприв’язну, боксову систему утримання тварин на матовому покритті із застосуванням дезінфектанту й тирсової підстилки. Із самого початку господарювання перевагу віддали худобі голштинської породи. За словами директора з тваринництва, все маточне поголів’я було імпортовано з-за кордону, а саме з Німеччини, Угорщини, Данії, Нідерландів і Чехії. На даний час у стаді вже немає завезених тварин, тобто все поголів’я виведене в Україні. Для поліпшення продуктивності корів та їхньої екстер’єрної якості сперму для осіменіння постачають напряму із США й Канади, за прямими контрактами.

Ставка на якість продукції за будь-яких умов

– На початку створення господарства продуктивність тварин становила 9300–9500 л молока за лактацію. Зазвичай якщо йдеться про продуктивність, то на якість молока щодо вмісту жиру та білка звертають менше уваги. Втім, базовими показниками для молокопереробних підприємств є вміст жиру 3,4%, білка – 3%. Минулого року в господарстві отримали у середньому 10 300 кг молока на корову із показниками якості жиру 4,6%, білка 3,3%. Тобто у заліку в перерахунку на стандартні показники – 13 300 л/лактацію, – розповідає директор із тваринництва.

За словами Андрія Сидельникова, на момент бойових дій, коли непрохані гості завітали до них у господарство, були незначні перебої із постачанням кормів, внаслідок чого тварини відчули стрес та знизили продуктивність. Але фахівці господарства зробили «надможливе», щоб у червні виробництво молока повернулося до довоєнних показників.

Житня історія

В «УМК» практикують цілодобову годівлю загальнозмішаним раціоном. На початку господарювання використовували лише два основні інгредієнти – кукурудзяний силос і люцерновий сінаж, а також у незначній кількості додавали сіно й солому. Солому господарство закуповувало, а сіно заготовляли самі, хоча через примхи погоди іноді це було вкрай складно. Втім, якщо заготовлені корми мали достатню кількість білка, то клітковини у них дещо бракувало. Тож під час поїдання такого корму тварини отримували її у недостатній кількості.

Для підвищення якості молока, а найголовніше для здешевлення раціону, керівництво компанії прийняло рішення – вивчити досвід щодо додавання в корм жита у вигляді сінажу. Нині «УМК» має власний 10-річний досвід щодо згодовування худобі житнього сінажу в якості додаткового компоненту корму для збагачення раціону клітковиною.

Шість років тому, з організаційних причин, частину площ жита у господарстві залишили на зерно, яке потім змолотили.

Оскільки, за словами пана Андрія, зерно жита на ринку не надто затребуване, а отже досить економічно привабливе. Так ми почали додавати в раціон по 1,5 кг на голову зерна гібридного жита. А житня солома, як побічна продукція, замінила ту, яку раніше закуповували в інших господарствах. Жито дає на 10-20% більше соломи ніж пшениця. «Додавання зерна гібридного жита та сінажу в раціон жодним чином не вплинуло на апетит тварин. Якщо раніше корова споживала на його піку 26 кг сухої речовини кормів, то так вона споживає і наразі. Тобто худобі подобається корм із вмістом гібридного жита», – акцентує Андрій Сидельников.

Яке жито краще смакує?

Власне, слід зауважити, що не все жито тварини споживають охоче. Про різницю між сортовим та гібридним житом ми запитали у Наталі Дмитрук, менеджера регіону Схід Департаменту зернових культур ТОВ «КВС-УКРАЇНА». Виявляється, що за поживністю сортове жито таки відрізняється за смаком від гібридного. По-перше, сортове містить алкілрезорцини, які надають гіркоту. В зерні гібридного жита немає алкілрезорцинів, плюс воно має підвищений вміст цукрів (якщо порівнювати із зерном пшениці). Через це тварини охоче споживають такий корм.

По-друге, гібридне жито має селекційну стійкість до такої хвороби, як фузаріоз, токсини якої також впливають на якість кормів. Як розповіла пані Наталія, гібридне жито – перехреснозапильна культура, а запатентована на гібридному житі технологія PollenPLUS дає змогу культурі виділити велику кількість пилкових зерен, що запобігає розвитку ріжків, що містять ерготоксин. Тож за додавання зерна гібридного жита в раціон тварин якість кормів жодним чином не погіршиться.

За словами Андрія Сидельникова, річна потреба житнього сінажу в господарстві становить близько 12 тис. т, а зерна – на рівні 1,8 тис. т. Висівають гібридне жито як на Київщині, так і на Чернігівщині.

«У Чернігівській філії ми маємо піщані ґрунти, які за своїми характеристиками не зовсім придатні для вирощування основних польових культур. Як демонструє наша особиста практика, гібридне жито – невибаглива культура і дає чудові результати врожайності навіть на бідних ґрунтах. Зазвичай ми отримуємо середню врожайність зерна культури – на рівні 45 ц/га, а зеленої маси – 150 ц/га. На Київщині, де ґрунти більш родючі, врожайність зерна та зеленої маси відповідно 65 та 260 ц/га. Тобто можна стверджувати, що навіть на бідних ґрунтах гібридне жито показує досить хороші результати. І це ще не всі переваги, адже економічна складова вирощування гібридного жита порівняно до інших зернових до 30% менша», – поділився своїм досвідом практик.

Переваги годівлі тварин гібридним житом

• Введення в раціон житнього сінажу та зерна дало змогу поліпшити якість корму, зокрема, підвищити у ньому вміст клітковини.
• Гібридне жито – додатковий резерв отримання соломи, яку використовують у якості підстилки та для згодовування тварин.
• У разі збирання гібридного жита на сінаж культура рано звільняє поле, тож можна висіяти ще кукурудзу на силос.
• Гібридне жито невибагливе до ґрунтів, і тому здатне забезпечити високі врожаї зеленої маси та зерна навіть на бідних, піщаних ґрунтах.
• Економіка вирощування гібридного жита до 30% нижча порівняно з рештою зернових культур, адже потребує менше обробок при вирощуванні.

Вистояти будь-що

Ситуація в кожному господарстві індивідуальна. Звісно, що підприємства, які, дякувати Богу та ЗСУ, не потрапили під пряме російське вторгнення, постраждали в меншій мірі. Страшніші наслідки у тих, що були у тимчасовій окупації або перебували в зоні бойовий дій. Аналітики прогнозують, що через воєнні дії у 2023 році чисельність ВРХ в Україні може скоротитися на 70–80 тисяч голів. Андрій Сидельников закликає колег не здаватися та робити все можливе й неможливе, аби зберегти молочне тваринництво: постійно переглядати витрати, шукати нові шляхи збереження продуктивності тварин та якості виробленої продукції. Так, вирощування жита для годівлі ВРХ є одним із таких життєдайних варіантів.