Стратегія роботи з посівами озимої пшениці та гібридного жита весною

Кожного року з наближенням весняно-польових робіт постає питання: «Що робити з озимими культурами?». В управлінні фізіологією й розвитком рослин не існує одного, простого й універсального рішення, та у весняний період ми маємо принаймні два інструменти впливу на рослини – це азотні добрива та застосування ріст регуляторів.

Перше підживлення азотом по мерзлоталому ґрунту чи на початку відновлення вегетації є вегетативним. Тобто, цим прийомом ми можемо вплинути на збільшення кількості вегетативних пагонів, якщо посів не розкущений, або зберегти вже існуючі, якщо посів достатньо чи сильно розкущений. Зазвичай, в цей час на нормально розвинених посівах вноситься 50-60 кг N в д.р. Якщо рослини зайшли в зиму слабо розкущені (1-2 міцних пагони), то під час першого внесення азоту потрібно застосувати підвищені кількості азоту (80 кг N в д.р.). Важливо це робити добривами з нітратною формою азоту (аміачна селітра, КАС тощо) та провести якомога раніше BBCH 21. У випадку, коли ми маємо занадто розкущені рослини, тобто, немає потреби стимулювати додаткове кущення, перше внесення азоту можна зменшити (30-45 кг N в д.р.) та провести його дещо пізніше BBCH 25-29. Перше внесення можна поєднати з внесенням сірки в нормі 20-30 кг в д.р.

Друге внесення азоту – продуктивне. Тобто, в першу чергу, ми впливаємо на елементи продуктивності (кількість квіток, кількість зерен в колосі). На цьому етапі нам не потрібно стимулювати кущення. В нас відбувається редукція кількості пагонів, і, відповідно, в подальшому ми будемо працювати лише з продуктивним стеблостоєм. Друге внесення азотних добрив виконується на початку виходу в трубку (BBCH 29-32). Нестача азоту та вологи на цьому етапі розвитку призводить до істотного скорочення кількості пагонів та колосів. Тому для підтримки розвитку та гарантованого отримання компонентів врожаю важливо забезпечити постійне постачання азоту.

В зоні достатнього зволоження також доцільним буде третє внесення азоту (якісне підживлення), яким ми безпосередньо будемо впливати на вміст білку. Це внесення азоту ми проводимо у фазу BBCH 39/49 в дозі 30 кг N в д.р.

На слабо розвинені і нерозкущені посіви разом з підвищеними дозами азоту ми можемо дещо раніше застосувати ріст регулятори (у фазі BBCH 25) для провокування додаткового кущення. Також наступне внесення буде у фазі BBCH 31 для скорочення та зміцнення стебла озимої пшениці. На таких посівах не потрібно проводити інтенсивну ріст регуляцію, окрім випадків, де ми маємо раннє відновлення вегетації та велику кількість опадів.

У разі, якщо ми маємо гарно розвинені та перерослі посіви, слід застосовувати інтенсивну ріст регуляцію: перше внесення у фазу BBCH 31, можливе поєднання різних препаратів для підсилення дії. Друге внесення – у фазу BBCH 32. Основна задача – скоротити та зміцнити стебло для запобігання виляганню посівів.

Основний підхід роботи з різними за розвитком посівами гібридного озимого жита буде аналогічним, як і для озимої пшениці. Ключовими відмінностями є кількість азоту, яку ми вносимо, що на 25-30% менше, а також відсутність третього підживлення. Для гібридного жита достатньо підживлення по мерзлоталому ґрунту та на початку виходу в трубку.

Гібридне жито розпочинає вегетацію раніше, як порівняти з іншими зерновими культурами. Тому підживлення потрібно розпочинати саме з нього. Основна ціль підживлення гібридного жита – сформувати 550-650 сильних колосків на м².

Так як жито, в основному, вирощується на бідних піщаних підкислених ґрунтах, актуальним є застосування мікроелементів, зокрема Mn. Його можна внести разом з пестицидами в нормі 100 г/га позакоренево у фазу BBCH 32-49.

Важливо пам’ятати: коли посіви перебувають у стресі або рослини тільки виходять після заморозку, вносити регулятори росту не бажано!