Бура іржа на житі

(Puccinia recondita f. sp. recondita)

Значення

Найважливішою серед хвороб жита є бура іржа. Вона може призвести до високих втрат урожаю, навіть якщо виникне на пізніх стадіях розвитку. На додаток до виходу зерна (кількість зерен у колосі та маса тисячі зерен), бура іржа також знижує якість зерна, наприклад, шляхом зменшення вмісту білка. Інфікування восени зменшує зимову резистентність та підвищує чутливість до вторинних інфекцій.

Основні симптоми

Рудо-коричневі овальні пухирці з порошкоподібним вмістом (уредоспори) утворюються на верхньому боці листка, а також, деякою мірою, на листкових піхвах, стеблах і обгортках. Пухирці бурої іржі часто оточені світлою облямівкою. Невдовзі перед дозріванням утворюються темні зимові спорові маси (телеутоспори), розсіяні під епідермісом листка. Для харчування і розмноження бура іржа потребує рослини-господаря протягом цілого року. Патоген зимує як міцелій або уредоспори на самосійних або озимих зернових культурах. Для розповсюдження інфекції бура іржа вимагає значного тепла й вологи. Ідеальними для розвитку є сонячні дні з температурою 20–26°C і теплі ночі (15°C) з утворенням роси або опадами ближче до вечора. Час генерації від початку інфікування до утворення уредоспор становить 140 градусо-днів у чутливих видів; тобто при середній температурі 15°С нове покоління спор з'являється лише через дев'ять днів.