Обробіток ґрунту – основа успішного і надійного врожаю
Врожайність ріпаку значною мірою залежить від того, в якому стані посіви починають зимувати. Поряд із професійною сівбою обробіток ґрунту є одним із вирішальних факторів оптимального розвитку рослин в осінній період.
Ріпак – це одна з культур, що не переносить неправильний обробіток ґрунту.
При вирощуванні ріпаку належний обробіток ґрунту є необхідною передумовою. Аспекти, які слід взяти до уваги:
Ефективність ресурсів
Усі заходи з обробітку ґрунту та підготовки насіннєвого ложа слід виконувати з максимальним збереженням вологи, щоб гарантувати сприятливі умови для проростання та росту молодих рослин. Це особливо стосується регіонів із низьким рівнем опадів.
Використання правильної технології
Вибір агротехнології завжди має залежати від погодних умов. Як правило, поганий розвиток восени неможливо компенсувати навесні.
Відмінна структура ґрунту
Для забезпечення швидкого вростання кореня слід обов'язково уникати ущільнення ґрунту. Необхідним є рівномірний верхній шар ґрунту. Повторне ущільнення є невід'ємною складовою обробітку ґрунту.
Доступний проміжок часу між збиранням попередньої культури та подальшою сівбою ріпаку визначає використовувані методи обробітку ґрунту та висівання. Що коротшим є час на перегнивання стерні, то вищим є культиваційний ризик. Потребу в ретельно підготовленому насіннєвому ложі для ріпаку неможливо задовольнити швидкими, поспішними заходами.
Компанія KWS зібрала для вас найважливіші аспекти обробітку ґрунту для ріпаку.
Ріпак – це сільськогосподарська культура із найбільш раннім строком сівби восени. З цієї причини, навіть до і під час збирання попередньої культури слід створювати умови для успішного висівання ріпаку.
- Слід уникати вилягання зернових культур.
- Ножі подрібнювача та протирізальної пластини мають бути гострими, щоб отримати дрібно змелений матеріал.
- Слід оптимізувати налаштування дефлектора соломорозкидача, враховуючи боковий вітер та схили.
- Мілка культивація (2-3 см) безпосередньо після збору врожаю з метою якнайрівномірніше розподілити солому та стимулювати до проростання насіння бур'янів і самосійних зернових (проте не знищити контакт насіння з ґрунтом). Водоносні капіляри в ґрунті мають бути зруйновані для запобігання непродуктивному випаровуванню.
- Через 7-10 днів після збирання врожаю слід провести ще одну неглибоку культивацію (5-10 см). Пророслі зерна слід знищити, а залишки врожаю перемішати з ґрунтом.
- Що сухішим є ґрунт, то глибше його слід обробляти, щоб гарантувати достатнє вологозабезпечення для проростання та перегнивання.
- Чим вологіший ґрунт, тим на меншу глибину має виконуватися обробіток, щоб уникнути структурних пошкоджень.
Що коротшим є період між збиранням врожаю і сівбою, то менше часу залишається для перегнивання соломи. З цієї причини ячмінь набагато краще використовувати як попередню культуру, ніж пшеницю або жито. Натомість після пшениці і жита слід приділяти більше уваги рівномірному розподіленню залишків урожаю (соломи і січки).
Ріпак має дуже високі вимоги до обробітку ґрунту та є чутливим до помилок у культивації.
Щоб дати ріпаку можливість розвинути міцний центральний корінь, слід уникати перемішування шарів ґрунту. Проте до значних помилок культивації в першу чергу належить залишення шару соломи, через який кореням ріпаку надзвичайно складно проростати.
Оптимальних посівів можна досягти при обробітку ґрунту як з оберненням, так і без нього.
Тому не слід керуватися догматичними міркуваннями, приймаючи рішення про те, чи використовувати плуг, і вибираючи глибину обробітку. Під час прийняття рішення слід враховувати місцеві умови, сезонні впливи та поперпедній обробіток ґрунту.
Після збирання врожаю ріпаку на полі залишається значний насіннєвий потенціал. Втрати 1% врожаю відповідають приблизно 40 кг насіння, що в декілька разів перевищує використаний насіннєвий матеріал.
Основна мета ефективного господарювання після збору врожаю полягає в тому, щоб мінімізувати цей високий насіннєвий потенціал.
Найефективніший захід для цього – не виконувати будь-який обробіток ґрунту протягом перших 7-10 днів.
Ріпак, як культура, що вимагає світла для проростання, демонструє оптимальне проростання на поверхні ґрунту. Для стимуляції проростання ріпаку достатньо нічної роси та ґрунтової вологи.
Якщо зерна ріпаку присипані землею, більшість із них переходить у стан, відомий як вторинний спокій. Ці зерна можуть перебувати в землі тривалий час (20-30 років).
- Ці зерна підвищують щільність посіву при подальшому вирощуванні ріпаку.
- Оскільки вони не проростають одночасно з насінням, утворюються гетерогенні площі.
- Поступ у селекції втрачається через високу частку самосійного ріпаку (легко може досягати 20-40 зерен/м²) на посівах
- При вирощуванні інших культур самосійний ріпак становить проблему як бур'ян